GENOCIDIO CULTURAL DE UN PUEBLO

Entre los siglos XVI y XVII los acontecimientos sociopolíticos que se desarrollan en Europa del este, conducen a los jefes del Estado Cosaco a establecer sucesivas alianzas militares. En distintos períodos hubo tratados con las vecinas Polonia, Moscovia, Moldova y también con las más lejanas Turquía y Suecia.
En muchos de estos casos, los pactos devienen en entrecruzamiento de intereses y por ende con resultados efímeros; pero en otros, como el acordado en 1654, entre el hétman Bohdan Khmelnytskyj y el zar moscovita Nikolai, resulta de nefastas consecuencias, porque a partir del mismo se inicia la penetración y posterior ocupación rusa de Ucrania.
Ya en el año 1589 el Metropolita de Moscú, ante la acefalía creada por la ocupación de Constantinopla por los turcos, se proclama: “Patriarca de Moscú, la nueva Roma, ciudad del zar y de todas las Rusias”. Este embrión mesiánico, basado en la concepción de la “tercera Roma” y entroncado en la asimilación cultural asiática, orientado a la conquista de pueblos y territorios, tuvo total implementación y consecuente ejecución.
En esta somera cronología, por cierto bastante esquemática y por ende incompleta, hay que señalar dos períodos: los que van de 1917 a 1920 en la época de la República Nacional Ucrania; y en rigor de la verdad, el establecido por Lenin a partir de 1922 llamado de “ucranianización” y vinculado al NEP, plan económico que buscaban captar la simpatía de los ucranios, pero que se diluyó en poco tiempo.
Hubo también en Ucrania occidental, un período de dominación por parte de Polonia, pero en cuanto al tiempo y en lo que hace a sus consecuencias, poco comparable a lo que significó y significa la injerencia rusa.



1686 Liquidación de la Iglesia autónoma ucrania y la subordinación de la Metrópoli al Patriarcado de Moscú.

1689 Prohibición al monasterio de Kyivo-Pechersk en Kyiv, de la impresión de libros, sin la autorización del patriarca de Moscú.

1690 “Anatema” del Sínodo de Moscú a las obras de P. Mohyla, K. Starovec’kyj, I. Halatovskij y otros autores, escritas en el antiguo idioma literario ucraniano.

1708 Por orden del zar de Moscovia, Pedro I, la capital cosaca Baturyn es totalmente destruida e incendiada con la totalidad de sus seis mil habitantes.

1713 Pedro I toma para su reino Moscovia, el histórico nombre de Rus’ y lo denomina Rossia.

1718 Los archivos y la biblioteca del monasterio Kyivo-Pechersk, con su acervo de 700 años de historia, son incendiados por tropas moscovitas.

1720 Ukase del zar Pedro I. “sobre la prohibición de editar libros, la eliminación de textos en ucraniano y la adecuación a las normas rusas de los libros religiosos”.

1729 Ukase del zar Pedro II disponiendo la traducción al ruso de todos los decretos y disposiciones oficiales.

1753 Prohibición del empleo del ucraniano en la Academia de altos estudios Kyivo-Mohylanska, primer instituto en todo el este de Europa, fundada en 1632.

1755 Reiteración de prohibiciones del Sínodo de San Petersburgo sobre la impresión de libros en ucraniano.

1764 Instrucción de Catalina II a su canciller para el reforzamiento de la rusificación en Ucrania, Smolensk, el pre-Báltico y Finlandia.

1769 Ukase del sínodo de la Iglesia Ortodoxa Rusa. “sobre la incautación de todos los abecedarios ucranianos que se encontraran en poder de la población”.

1775 Ukase de la zarina Catalina II. “ordenando la total destrucción de la Sich Zaporoga –la Orden Cosaca- y el cierre de todas las escuelas ucranias administradas por los cosacos”.

1780 Incendio de la biblioteca de la Kyivo-Mohylanska Academia.

1786 Prohibición de los ritos religiosos en ucraniano. Secularización de los fundos de monasterios e institutos de enseñanza religiosa. Cierre de las imprentas e incautación del papel producido en los monasterios. Utilización obligatoria del ruso en la Academia de Kyiv.

1800 Orden de Pavlo I para implementar en Ucrania la construcción de iglesias en el estilo sinodal moscovita, prohibiendo el uso del llamado “barroco cosaco”.

1817 Cierre de la Kyivo-Mohilanska Academia.

1819 La administración zarista inaugura en Kyiv la Academia Teológica.

1831 Prohibición del derecho Magdeburgués que permitía nominalmente las normas jurídicas y la designación administrativa autonómica en Ucrania.

1839 Liquidación de la Iglesia greco-católica en Ucrania Occidental. Sacerdotes asesinados y otros deportados a Siberia. Su reemplazo por popes rusos.

1847 Ukase del zar ruso Nicolás II “sobre la disolución y arresto de los miembros de la sociedad socio-política Hermandad de los Santos Cirilo y Metodio”. Entre otros, el poeta Tarás Shevchenko es desterrado “con la prohibición de escribir y pintar”.

1862 Período del zar Alejandro II. Cierre compulsivo de escuelas dominicales para adultos organizadas por los intelectuales ucranios.

1863 Circular del ministro del interior P. Valuyev. Terminante prohibición de la edición de libros en ucraniano: “no hubo, no hay, ni habrá idioma ucraniano”.

1869 Disposiciones de la administración zarista otorgando beneficios adicionales a los funcionarios rusos en premio a logros en la rusificación.

1870 Disposición del ministro de cultura de Rusia D.Tolstoi “la meta cultural de todos los extranjeros que residen en nuestro territorio es la rusificación”. Producto de tal política decenas de renombrados artistas, escritores, compositores, pintores, son considerados rusos.

1876 Ukase del zar Alejandro II (conocido como úkase de Ems por haber sido dado a conocer en esa ciudad alemana), refrendado por su consejero Yusifovich: “sobre la confiscación de libros ucranios editados en el exterior; prohibición de toda expresión en ucraniano, incluso canciones y obras teatrales”

1881 Período del zar Alejandro III. El Consejo ministerial ratifica las disposiciones en vigencia: ”tolerar la literatura en esa lengua popular ucraniana, daría pie a la idea y a la eventualidad, aunque sea en un futuro, de separar a Ucrania de Rusia”

1888 Ukase imperial reiterando la prohibición del uso del ucraniano en las instituciones oficiales y por otra parte la prohibición de dar nombres de origen ucranio a los recién nacidos.

1896 Se reitera la total prohibición de la difusión de libros para el aprendizaje del ucraniano.

1902 Muere el poeta Pavló Hrabovski luego de 20 años de prisión, confinado en el extremo oriental de Siberia. Es la primera víctima fatal de relevancia, del ámbito cultural.

1907 Desmantelamiento y cierre de todos los centros de edición surgidos durante la revolución de 1905-07. Represión de los intelectuales.

1908 Ukase del senado imperial ruso. Declárase como “perniciosa la actividad educativa en Ucrania y la cultura ucranio-parlante”.

1910 Circular de P. Stolypin sobre “prohibición de la constitución de cualquier tipo de asociaciones no rusas”.

1914 Ukase del Nicolás II sobre la prohibición de renovación de publicaciones en ucraniano. Terminante prohibición de realizar recordatorios en el 100º aniversario del nacimiento del poeta Tarás Shevchenko. En los territorios invadidos de Ucrania Occidental prohibición de toda publicación, accionar de entidades socio-culturales como “Prosvita”, bibliotecas. Deportación de varios miles de ciudadanos a Siberia.

1915 Rapiña de bienes artísticos y culturales por los ocupantes rusos, ante el avance del frente austro-alemán.

1917 Los bolcheviques toman el poder en Ucrania, millones de muertos y deportados que son reemplazados por población rusa.

1921-23 Primer gran hambruna en toda la historia.

1922 V. Lenin decreta la disposición sobre los bienes de las iglesias superando las depredaciones de las hordas mongoles. Obras de arte, elementos de culto, evangelios antiguos, íconos, altares y hasta mosaicos de templos posteriormente destruidos, fueron trasladados a los más prestigiosos museos de Rusia.

1923-24 Primer juicio político a científicos y académicos. Una veintena son despedidos y condenados.

1926 Lazar Kaganovich es enviado por Stalin a Ucrania como primer secretario del partido comunista. Acusación de “desviacionismo cultural” de los responsables de la educación; nuevas normas y sistemas “adaptados al espíritu del comunismo internacional”. Comienzo del trágico período del “terror stalinista”.

1927-31 Liquidación física de la Iglesia Autocéfala Ortodoxa. Más de 10.000 sacerdotes, 35 obispos, y los Metropolitas V.Lypkivs’kyj y M. Borec’kyj. Arrestados, torturados, desterrados y fusilados.

1930 Stanislav Kosior, primer secretario del PCU. “Reorganización” y “depuración” en la Academia Ucrania de Ciencias. Medio millar de intelectuales víctimas de la represión: muertos y silenciados por terror, deportados y algunos de ellos que huyen al exterior.

1932-3 Stalin y sus mandatarios V. Molotov y L. Kaganovich. Holodomor (hambre artificial) para forzar la colectivización de los campesinos. El mayor genocidio del siglo XX: entre siete y diez millones de víctimas en Ucrania y en regiones con mayoría étnica ucrania. Arrestos indiscriminados, juicios y deportación de intelectuales.

1933 Pavlo Postishev, primer secretario del PCU. Se liquida a los intelectuales que expresaban la mínima referencia al horror del hambre artificial, aún en años posteriores. Es profundizada la persecución a la Iglesia. Funcionarios y escritores comunistas son llevados al suicidio.

1934 En una persistente campaña contra la bandura (típico instrumento musical), alrededor de 300 intérpretes (banduristas) son muertos al ser convocados engañosamente a una reunión.

1934-41 Destrucción de monumentos históricos, arquitectónicos y culturales. Sólo en Kyiv, se destruyen en ese período 96 iglesias y más de 150 referencias culturales, entre edificios y restos arqueológicos, cementerios, monumentos y otros.

1937 Fusilamiento masivo de escritores e intelectuales confinados en las islas Solovky en el Mar Blanco.

1938 Nikita Khruschov, primer secretario del PCU. El idioma ruso es excluyente y obligatorio en las escuelas e institutos de todos los niveles.



1941-4 Administración soviética y alemana. Segunda Guerra Mundial. Cientos de intelectuales reprimidos y muertos.

1944 Orden secreta de H. Zhukov y L. Beria. “Deportación de toda la población ucrania que residía en las regiones que hubieran estado ocupadas por los nazis”

1945 Por su oposición a vincular la Iglesia Católica Ucrania a la ortodoxia rusa, cinco dignatarios y 500 sacerdotes son arrestados, juzgados y condenados a distintas penas. Uno de ellos, el Metropolita Yosyf Slipyj, luego de 18 años de posteriores padecimientos en Siberia, fue liberado merced a la intervención del Papa Juan XXIII.

1945 Obras de arte rapiñadas por la ocupación alemana en Ucrania, son reintegradas a Rusia.

1946 L.Kaganovich retorna como primer secretario. Acusaciones a la capa intelectual de “nacionalismo burgués”: consecuentes arrestos y persecuciones.

1946-47 Tercer hambruna. Cientos de miles de víctimas

1947 Plenario del Comité Central del PCU. Disposiciones “sobre el peligro del nacionalismo ucranio en la historiografía, arte, literatura y periodismo”. Se sanciona una nueva morfología ucraniana, acercándola a la ortografía rusa.

1949 Se decreta la “cancelación” de la iglesia greco-católica en el seudo-sínodo en Mukachiv.

1954 18ª sesión del PCU. Disposición del traslado de jóvenes como “voluntarios” a Siberia y Kazakhstán. Alrededor de cien mil jóvenes conformaron esos contingentes.

1958 Plenario del PC de la URSS. Directivas disponiendo un giro más acentuado de la educación en idioma ruso.

1961 22º Congreso del PC de la URSS. Se promulga la política de “fusión de los pueblos” con el consecuente refuerzo de la rusificación.

1963 Disposición que subordinaba todas las Academias superiores de las distintas repúblicas a la Academia de Ciencias de la URSS.

1964 Leonid Brezhnev reemplaza a N. Khruschov. Incendio intencional de la biblioteca de la Academia de Ciencias de Ucrania.

1965 P. Shelest secretario del PCU. Ola de arrestos de intelectuales, en particular escritores. Algunos son muertos.

1970 Decreto oficial disponiendo que todas las disertaciones académicas sean dadas en ruso.

1972 Shelest es degradado por “nacionalismo ucranio”. Vladimir Scherbytskyj, nuevo secretario del PCU. Ola de arrestos a intelectuales sospechosos de participar en la edición del “samvydav” (literatura clandestina).

1977 Arresto y posterior condena de varios de los miembros del Comité de Apoyo a los Acuerdos de Helsinki, que actuaba en contacto con su similar rusa encabezada por el científico Andrej Sakharov.

1978 Ministerio de Educación de Ucrania. “Perfeccionar el idioma ruso en todos los establecimientos educativos”.

1979 Arresto y condena a intelectuales que prosiguen en los siguientes años. Varias muertes en los campos de trabajos forzados.

1983 Disposición del CC del PCde la URSS sobre una mayor presión en la enseñanza del ruso en las escuelas con un incentivo económico a los profesores de idioma y literatura.

1985 Muere Vasyl Stus confinado en un campo de concentración. Es considerado el poeta más prominente de la época.

1986 Epoca de Mikail Gorbachov. Explosión en la central nuclear de Chornóbyl. Se silencia la gravedad del desastre en criminal actitud. Miles de niños y adolescentes continúan por semanas en la zona de alta radiación atómica.

1989 Disposición del plenario del CC del PC de la URSS reafirmando al idioma ruso como idioma nacional de toda la Unión Soviética: “Ley de los idiomas de los pueblos de la URSS”


En el año 1989, el Parlamento de la RSS de Ucrania dicta una ley declarando al ucraniano como “idioma estatal”. Pero hasta hoy y luego de más de quince años de la declaración de la Independencia en 1991, las fuerzas reaccionarias, aún a niveles oficiales, ponen todas las trabas posibles para que el idioma ruso no pierda la preponderancia alcanzada.
Se está comprobando un lento y paulatino mejoramiento, pero aún así, entre un 55 al 75% de toda la producción cultural se edita actualmente en ruso, esto abarca a los medios de comunicación y difusión. En zonas del este del país, hasta hay escuelas donde el idioma ucraniano es optativo! Como contrapartida, las escuelas rusas funcionan con total normalidad.
En conclusión: las huellas marcadas a sangre y fuego en el transcurso de casi tres siglos, requieren de varias generaciones para desaparecer.


Autor: ALEJANDRO CHAM

Bibliografía.
• Istorja Ukrajiny. Mykola Arkas; Poltava; Buenos Aires; 1947
• Primeras víctimas del comunismo. Libro Blanco; Analecta O.S.B.M. Roma; Buenos Aires; 1957
• Historia de Ucrania. Dmytro .Doroshenko; Representación Central Ucrania; Buenos Aires.; 1962
• Historia de Ucrania. Angelina Scheggia; Centro de Estudios Orientales; Madrid; 1963
• Las negras acciones del Kremlin. Libro Blanco; DOBRUS; Buenos Aires; 1966
• Em defesa de uma cultura. Valdemiro Haneiko; Edit. Cobrag; Río de Janeiro; 1974
• Ukrajina i Rosija- u svitli kulturnykh vzayemyn. Petro Holubenko; Instituto de Estudios O. Olzhych; New York-París-Toronto; 1987
• A thousand years of Christianity in Ukraine. Compilación Osyp Zinkewych & Andrew Sorokowski; Smoloskyp Publishers; New York-Baltimore-Toronto; 1988
• Istorija Rusiv. Heorhij Konyns’kyj; Moscú; 1846. Reedición traducida por Iván Drach; Kyiv; 1991
• Narys Istoriji Ukrajiny. Arkadij Zhukovs’kyj - Oryst Subtel’nij; Sociedad Científica T. Shevchenko; Lviv; 1991
• Breve historia de Ucrania. Miguel Wasylyk; U.C.A.ucrania San Clemente Papa; Buenos Aires; 1991




A continuación podrán leer este artículo en ucraniano e inglés. 


Agradezco profundamente a Jaime Alfonso Flores Navas, de la Ciudad de México, por este gran y desinteresado trabajo.

КУЛЬТУРНИЙ ГЕНОЦИД ЛЮДИНИ

Між шістнадцятого та сімнадцятого століття суспільно-політичні події, що відбуваються у Східній Європі, призводять керівників козацької держави до створення послідовних військових альянсів. В різні періоди існували договори з сусідньою Польщею, Московією, Молдовою, а також з більш віддаленою Туреччиною та Швецією.

У багатьох з цих випадків пакти стають переплетеними інтересами і, отже, ефемерними результатами; але в інших, таких як та, що була укладена в 1654 році між гетьманом Богданом Хмельницьким та московським царем Миколою, це призводить до катастрофічних наслідків, оскільки там починається проникнення та подальша російська окупація України.

Вже в рік 1589 р. Московський митрополит, перед початком аккреції, створений окупацією константинополя турок, проголосив: "Патріарх Московський, новий Рим, місто царя і всієї Русі". Цей месіанський ембріон, заснований на концепції "третього Риму" і пов'язаний з азіатською азіатською культурою, орієнтований на завоювання народів і територій, мав повну реалізацію та наступне виконання.

У цій короткій хронології, до речі, досить схематично і, отже, неповністю, необхідно вказати два періоди: ті, що йдуть з 1917 по 1920 роки на час створення Національної Республіки України; і, по суті, той, який створив Ленін після 1922 року, називав "українізацією" і пов'язаний з непом, економічний план, який прагнув зафіксувати співчуття українців, але це було розбавлено за короткий час.

Існував також і в Західній Україні, період панування Польщі, але з точки зору часу і в тім, що він робить з його наслідками, мало що можна порівняти з тим, що означає і означає російське втручання.

1686 р. Ліквідація Української Автономної Церкви та підпорядкування Метрополіса Московському Патріархату.

1689 Заборона Києво-Печерського монастиря в Києві від друку книг без дозволу Московського патріарха.

1690 р. "Анатема" Московського Синоду до творів П. Могили, К. Старовицького, І. Галатовського та інших авторів, написаних на старій українській літературній мові.

1708 р. За наказом московського царя Петро I, козацька столиця Батурина повністю знищена і спалена всіма його шістьма тисячами жителів.

1713 р. Педро беру за своє царство Московію, історичну назву Русі, і називає її Росією.

1718 Московські війська згоріли архіви та бібліотеку Києво-Печерського монастиря з його 700-річною спадщиною.

1720 Указ про царя Петра I. "Про заборону редагувати книги, ліквідація текстів українською мовою та адаптація до російських норм релігійних книг"

1729 р. Указ про цареві Петра II, який організовує переклади на російську мову всіх указів та офіційних правил.

1753 Заборона працевлаштування української мови в Академії вузів Києво-Могилянської, перший інститут у всьому сході Європи, заснований 1632 р.

1755 Повторення заборон Петербурзького Синоду на друк книг українською мовою.

1764 Інструкція Катерини II її канцлеру для посилення русифікації в Україні, Смоленську, до Прибалтики та Фінляндії.

1769 Указ Синоду Російської Православної Церкви. "Про захоплення всього українського алфавіту, що було в руках населення".

1775 р. Указ про царицю Катерину II. "Замовлення на повне знищення Захарійської Січі - козацького ордену" та закриття всіх українських шкіл, якими керують козаки ".

1780 Пожежа бібліотеки Києво-Могилянської академії.

1786 Заборона релігійних обрядів українською мовою. Секуляризація монастирів та інститутів релігійної освіти. Закриття друкарень та захоплення паперу, виготовленого в монастирях. Обов'язкове використання російської мови в Київській академії.

1800 р. Орден Павла I здійснити в Україні будівництво храмів у синодальному стилі москвича, що забороняє використання так званого "козацького бароко".

1817 Завершення Києво-Могилянської академії.

1819 р. Царська адміністрація відкрила Духовну академію у Києві.

1831 Заборона магдебургуев права, що номінально дозволило юридичні норми та автономне адміністративне призначення в Україні.

1839 Ліквідація греко-католицької церкви на Західній Україні. Жертви священиків та інші депортовані до Сибіру. Його замінили російські папи.

1847 р. Указ російського царя Миколи II "про розпуск і арешт членів соціально-політичного товариства" Братство святих Кирила і Мефодія ". Серед інших, поет Тарас Шевченко висланий "із забороною писати і писати".

1862 р. Період царя Олександра II. Обов'язкове закриття недільних шкіл для дорослих, організоване українськими інтелігентами.

1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєв. Сувора заборона видання книг українською мовою: "не було, не існує і не буде української мови".

1869 р. Положення царської адміністрації надавали додаткові пільги російським чиновникам за винагороду за досягнення в русифікації.

1870 Розпорядження міністра культури Росії Д. Толстоя "культурною метою всіх іноземців, що проживають на нашій території є русифікація". Продуктом такої політики десятки відомих художників, письменників, композиторів, художників вважаються росіянами.

1876 ​​р. Указ про царя Олександра II (відомий як каза Емса за те, що він був відомий у цьому німецькому місті), схвалений його радником Юсифовичем: "про конфіскацію українських книжок, виданих за кордоном; заборона на будь-яке вираження українською мовою, включаючи пісні та п'єси "

1881 р. Період царя Олександра III. Рада міністрів ратифікує чинне положення: "терпіти літературу в цій українській народній мові, породжує ідею та можливість, навіть якщо в майбутньому відокремити Україну від Росії"

1888 р. Імперський Указ повторює заборону на використання української мови в офіційних установах та, з іншого боку, заборону надавати імена українського походження новонародженим.

1896 Повторна повна заборона на поширення книг для українського навчання.

1902 р. Поет Павло Грабовський помирає після 20 років ув'язнення, приурочений до східного краю Сибіру. Це перша смертельна жертва релевантності культурного поля.

1907 Демонтаж та закриття всіх видавничих центрів, що виникли під час революції 1905-07. Репресії інтелігенції.

1908 р. Указ російського імператорського сенату. Оголосити як "згубну просвітницьку діяльність в Україні та україномовну культуру".

1910 р. Циркуляр П. Столипіна про "заборону конституції будь-якого типу неросійських об'єднань".

1914 р. Указ Миколи II про заборону реконструкції публікацій українською мовою. Строгий заборона робити нагадування про 100-річчя з дня народження поета Тараса Шевченка. На захоплених територіях Західної України забороняється вся публікація, дії соціокультурних об'єктів, таких як "Просвіта", бібліотеки. Депортація декількох тисяч громадян до Сибіру.

1915 р. Пожертвування рухомими окупантами художні та культурні предмети до просування австро-німецького фронту.

1917 р. Більшовики беруть владу в Україні, мільйони загиблих і депортованих заміщуються російським населенням.

1921-23 Перший великий голод у всій історії.

1922 р. В. І. Ленін указує розпорядження про товари церков, що долають розбещення монгольських полчищ. Твори мистецтва, елементи культу, старовинні євангелії, ікони, жертівники і навіть мозаїки храмів, що були знищені пізніше, були передані найпрестижнішим музеям Росії.

1923-24 Перший політичний процес до науковців та науковців. Оцінка відхилено та засуджено.

1926 р. Лазар Каганович відправлений Сталіним в Україну першим секретарем комуністичної партії. Звинувачення в "культурному відступі" тих, хто відповідає за освіту; нові норми та системи ", адаптовані до духу міжнародного комунізму". Початок трагічного періоду "сталінського терору".

1927-31 Фізична ліквідація православної автокефальної церкви. Більше 10 000 священиків, 35 єпископів та митрополитів В. Липківський та М. Борький. Заарештовано, катували, вигнали і розстрілювали.

1930 р. Станіслав Косіор, перший секретар PCU. "Реорганізація" та "очищення" в Академії наук України. Половина тисяч інтелігенцій, що постраждали від репресій: мертві та затьмарені терором, депортовані, а деякі з них виїжджають за кордон.

1932-3 Сталін та його агенти В. Молотов та Л. Каганович. Голодомор (штучний голод) змусив колективізацію селян. Найбільший геноцид ХХ століття: від семи до десяти мільйонів жертв в Україні та в регіонах з українською етнічною більшістю. Неизбирательные арешти, випробування та депортація інтелігенції.

1933 Павло Постішев, перший секретар PCU. Інтелігенти, які висловлюють найменші посилання на жах штучного голоду, ліквідуються ще в наступні роки. Переслідування Церкви поглиблюється. Комуністичні чиновники і письменники схильні до самогубства.

1934 р. У стійкій кампанії проти бандури (типовий музичний інструмент) близько 300 виконавців (бандуристів) загинули, коли обманно викликали на зустріч.

1934-41 Руйнування історичних, архітектурних та культурних пам'яток. Тільки в Києві в цей період зруйновано 96 церков і більше 150 культурних довідників, між будинками та археологічними пам'ятниками, цвинтарями, пам'ятниками та ін.

1937 р. Масова стрілянина письменників та інтелігенції на Соловки в Білому морі.

1938 р. Микита Хрущов, перший секретар ПКУ. Російська мова є винятковою та обов'язковою у школах та інститутах усіх рівнів.

1941-4 Радянська та німецька влада. Друга світова війна. Сотні репресованих і мертвих інтелектуалів.

1944 Таємне розпорядження Г. Жукова і Л. Берія. "Депортація всього українського населення, що проживає в регіонах, які були б окуповані нацистами"

1945 р. За те, що вони спростовують зв'язок Української католицької церкви з російським православ'ям, п'ять сановників та 500 священиків заарештовані, засуджені та засуджені до різних покарань. Один з них, митрополит Йосиф Сліпий, після 18 років подальших страждань в Сибіру, ​​був звільнений завдяки втручанню Папи Івана XXIII.

1945 р. Роботи мистецтва, розкрадані німецькою окупацією в Україні, реінтегруються в Росію.

1946 р. Л. Каганович повертається як перший секретар. Звинувачення в інтелектуальному шарі "буржуазного націоналізму": наслідки арештів та переслідувань.

1946-47 Третій голод. Сотні тисяч жертв

1947 р. Пленарне засідання ЦК КПУ. Положення "про небезпеку українського націоналізму в історіографії, мистецтві, літературі та журналістиці". Нова українська морфологія санкціонується, наближаючи її до російської орфографії.

1949 р. "Скасування" греко-католицької церкви визначається псевдосинодом у Мукачіві.

1954 р. 18-а сесія ПКУ. Положення про передачу молоді як "добровольців" до Сибіру та Казахстану. Ці контингенти утворили близько ста тисяч молодих людей.

1958 р. Пленум ПС СРСР. Директиви, що передбачають більш акцентуючу чергову освіту російською мовою.

1961 р. 22-й з'їзд ПК СРСР. Політика "злиття народів" оприлюднюється з наступним посиленням русифікації.

1963 р. Положення про підпорядкування всіх вищих академій різних республік Академії наук СРСР.

1964 Леонід Брежнєв замінює Н. Хрущова. Умисний вогонь бібліотеки Академії наук України.

1965 р. Секретар КПУ П. Шелест. Хвиля арештів інтелектуалів, особливо письменників. Деякі мертві.

1970 Офіційний указ, згідно з яким всі академічні дисертації даються російською мовою.

1972 Шелест деградується "українським націоналізмом". Володимир Щербицький, новий секретар ПКУ. Хвиля арештів інтелігенції, підозрюваних у участі у випуску "самвидав" (таємна література).

1977 р. Арешт та подальше засудження кількох членів Комітету з підтримки Гельсінкських угод, який діяв у контакті з російським колегою, очолюваним вченим Андрієм Сахаровим.

1978 р. Міністерство освіти України. "Удосконалюйте російську мову в усіх навчальних закладах".

1979 р. Арешт та засудження інтелігенції, які продовжуються в наступні роки. Кілька смертей у примусових трудових таборах.

1983 р. Надання ЦК ПК СРСР більшого тиску на викладання російської мови в школах з економічним стимулом для викладачів мови та літератури.

1985 Василь Стус загинув у концтаборі. Він вважається найвидатнішим поетом того часу.

1986 Час Мікаїла Горбачова. Вибух на Чорнобильській АЕС. Серйозність катастрофи затьмарюється кримінальним ставленням. Тисячі дітей та підлітків продовжують протягом тижня в області високого атомного випромінювання.

1989 р. Надання пленарного засідання ЦК ПК СРСР, що підтверджує російську мову як національну мову всього Радянського Союзу: "Закон про мови народів СРСР"

У 1989 році Парламент УРСР видав закон, який оголосив українську мову "державною мовою". Але до сьогодні і після більш ніж п'ятнадцяти років Декларації незалежності 1991 року реакційні сили, навіть на офіційних рівнях, ставлять всі перешкоди до кінця, щоб російська мова не втратила переважання.

Проводиться перевірка повільного та поступового поліпшення, але тим не менше, від 55 до 75% всього культурного виробництва в даний час публікується російською мовою, це охоплює медіа та розповсюдження. У районах сходу країни існують навіть школи, де українська мова є необов'язковою! У свою чергу російські школи працюють нормально.

На закінчення: сліди, позначені кров'ю та вогнем протягом майже трьох століть, вимагають зникнення кількох поколінь.

ALEJANDRO CHAM

Бібліографія

• Історія України. Микола Аркас; Полтава; Буенос-айрес; 1947

• Перші жертви комунізму. Біла книга; Analecta O.S.B.M. Рим; Буенос-айрес; 1957

• Історія України. Дмитро Дорошенко; Центральне представництво України; Буенос-айрес; 1962 рік

• Історія України. Анджеліна Схеджія; Центр сходознавства; Мадрид; 1963р

• Чорні дії Кремля. Біла книга; ДОБРУС; Буенос-айрес; 1966

• Емідація культури. Вальдеміро Ханеіко; Редагувати Cobrag; Ріо-де-Жанейро; 1974 р

• Україна та Росія - світ культурні вейземні. Петро Голубенко; Інститут досліджень О. Ольжич; Нью-Йорк-Париж-Торонто; 1987

• Тисяча років християнства в Україні. Компіляція Осипа Зінкевича та Андрія Сороковського; Видавництво "Смолоскип"; Нью-Йорк-Балтимор-Торонто; 1988 р

• Історія Русів. Георгій Конинський; Москва; 1846 р. Переведення, перекладене Іваном Драчем; Київ; 1991 р

• Нарис Історії України. Аркадій Жуковський - Оріст Субтельний; Наукове товариство Т. Шевченко; Львів; 1991 р

• Коротка історія України. Мігель Василик; U.C.A. Україна Папа Сан-Клементе; Буенос-айрес; 1991 р

1963 r. Polozhennya pro pidporyadkuvannya vsikh vyshchykh akademiy riznykh respublik Akademiyi nauk SRSR.

CULTURAL GENOCIDE OF A PEOPLE

Between the sixteenth and seventeenth centuries the sociopolitical events taking place in Eastern Europe, lead the heads of the Cossack State to establish successive military alliances. In different periods there were treaties with neighboring Poland, Muscovy, Moldova and also with the more distant Turkey and Sweden.

In many of these cases, pacts become intertwining interests and therefore ephemeral results; but in others, such as the one agreed in 1654, between the hetman Bohdan Khmelnytskyj and the Moscow czar Nikolai, it results in disastrous consequences, because the penetration and subsequent Russian occupation of Ukraine begins there.

Already in the year 1589 the Metropolitan of Moscow, before the accretion created by the occupation of Constantinople by the Turks, proclaimed: "Patriarch of Moscow, the new Rome, city of the Tsar and all the Russias". This messianic embryo, based on the conception of the "third Rome" and linked to the Asian cultural assimilation, oriented to the conquest of peoples and territories, had total implementation and consequent execution.

In this brief chronology, by the way quite schematic and therefore incomplete, it is necessary to point out two periods: those that go from 1917 to 1920 at the time of the National Republic of Ukraine; and in truth, the one established by Lenin after 1922 called "Ukrainianization" and linked to the NEP, economic plan that sought to capture the sympathy of the Ukrainians, but that was diluted in a short time.

There was also in Western Ukraine, a period of domination by Poland, but in terms of time and in what it does to its consequences, little comparable to what meant and means Russian interference.

1686 Liquidation of the Ukrainian Autonomous Church and the subordination of the Metropolis to the Patriarchate of Moscow.

1689 Prohibition to the Kyivo-Pechersk monastery in Kyiv, from the printing of books, without the authorization of the Patriarch of Moscow.

1690 "Anathema" of the Moscow Synod to the works of P. Mohyla, K. Starovec'kyj, I. Halatovskij and other authors, written in the old Ukrainian literary language.

1708 By order of the Tsar of Muscovy, Peter I, the Cossack capital Baturyn is totally destroyed and burned down with all of its six thousand inhabitants.

1713 Pedro I takes for his kingdom Muscovia, the historical name of Rus' and calls it Rossia.

1718 The archives and the library of the Kyivo-Pechersk monastery, with its 700-year-old heritage, are burned down by Moscow troops.

1720 Ukase of Tsar Peter I. "on the prohibition to edit books, the elimination of texts in Ukrainian and the adaptation to Russian norms of religious books".

1729 Ukase of Tsar Peter II arranging the translation into Russian of all decrees and official regulations.

1753 Prohibition of the employment of the Ukrainian in the Academy of high studies Kyivo-Mohylanska, first institute in all the east of Europe, founded in 1632.

1755 Reiteration of prohibitions of the St. Petersburg Synod on the printing of books in Ukrainian.

1764 Instruction of Catherine II to her chancellor for the reinforcement of Russification in Ukraine, Smolensk, the pre-Baltic and Finland.

1769 Ukase of the synod of the Russian Orthodox Church. "About the seizure of all the Ukrainian alphabet that were in the hands of the population".

1775 Ukase of the tsarina Catherine II. "Ordering the total destruction of the Sich Zaporoga - the Cossack Order - and the closure of all Ukrainian schools administered by the Cossacks."

1780 Fire of the library of the Kyivo-Mohylanska Academy.

1786 Prohibition of religious rites in Ukrainian. Secularization of the monasteries and institutes of religious education. Closure of the printing presses and seizure of the paper produced in the monasteries. Mandatory use of Russian at the Kyiv Academy.

1800 Order of Pavlo I to implement in Ukraine the construction of churches in the synodal style Muscovite, prohibiting the use of the so-called "Cossack Baroque".

1817 Closure of the Kyivo-Mohilanska Academy.

1819 The tsarist administration opens the Theological Academy in Kyiv.

1831 Prohibition of the Magdeburgouise right that nominally allowed the juridical norms and the autonomic administrative designation in the Ukraine.

1839 Liquidation of the Greek-Catholic Church in Western Ukraine. Priests killed and others deported to Siberia. His replacement by Russian popes.

1847 Ukase of the Russian Czar Nicholas II "on the dissolution and arrest of the members of the socio-political society Brotherhood of Saints Cyril and Methodius". Among others, the poet Taras Shevchenko is banished "with the prohibition of writing and painting".

1862 Period of Tsar Alexander II. Compulsive closing of Sunday schools for adults organized by Ukrainian intellectuals.

1863 Circular of the Minister of the Interior P. Valuyev. Strict prohibition of the edition of books in Ukrainian: "there was not, there is not, nor will there be Ukrainian language".

1869 Provisions of the tsarist administration granting additional benefits to Russian officials in reward for achievements in Russification.

1870 Disposition of the Minister of Culture of Russia D.Tolstoi "the cultural goal of all foreigners residing in our territory is Russification". Product of such policy dozens of renowned artists, writers, composers, painters, are considered Russians.

1876 ​​Ukase of Tsar Alexander II (known as úkase of Ems for having been made known in that German city), endorsed by his adviser Yusifovich: "on the confiscation of Ukrainian books edited abroad; ban on all expression in Ukrainian, including songs and plays "

1881 Period of Tsar Alexander III. The Ministerial Council ratifies the provisions in force: "to tolerate literature in that Ukrainian popular language, would give rise to the idea and the eventuality, even if in the future, to separate Ukraine from Russia"

1888 Imperial Ukase reiterating the ban on the use of Ukrainian in official institutions and on the other hand the prohibition to give names of Ukrainian origin to newborns.

1896 The total ban on the dissemination of books for Ukrainian learning is reiterated.

1902 The poet Pavlo Hrabovski dies after 20 years in prison, confined to the eastern tip of Siberia. It is the first fatal victim of relevance, of the cultural field.

1907 Dismantling and closing of all publishing centers that emerged during the 1905-07 revolution. Repression of the intellectuals.

1908 Ukase of the Russian Imperial Senate. Declare as "pernicious the educational activity in Ukraine and the Ukrainian-speaking culture".

1910 Circular of P. Stolypin on "prohibition of the constitution of any type of non-Russian associations".

1914 Ukase of the Nicholas II on the prohibition of renovation of publications in Ukrainian. Strict prohibition of making reminders on the 100th anniversary of the birth of the poet Tarás Shevchenko. In the invaded territories of Western Ukraine prohibition of all publication, actions of socio-cultural entities such as "Prosvita", libraries. Deportation of several thousand citizens to Siberia.

1915 Predation of artistic and cultural goods by the Russian occupiers, before the advance of the Austro-German front.

1917 The Bolsheviks take power in Ukraine, millions of dead and deported are replaced by Russian population.

1921-23 First great famine in all history.

1922 V. Lenin decrees the disposition on the goods of the churches overcoming the depredations of the Mongol hordes. Works of art, elements of worship, ancient gospels, icons, altars and even mosaics of temples later destroyed, were transferred to the most prestigious museums in Russia.

1923-24 First political trial to scientists and academics. A score are dismissed and sentenced.

1926 Lazar Kaganovich is sent by Stalin to Ukraine as first secretary of the communist party. Accusation of "cultural deviation" of those responsible for education; new norms and systems "adapted to the spirit of international communism". Beginning of the tragic period of "Stalinist terror".

1927-31 Physical liquidation of the Orthodox Autocephalous Church. More than 10,000 priests, 35 bishops, and the Metropolitans V. Lypkivs'kyj and M. Borec'kyj. Arrested, tortured, banished and shot.

1930 Stanislav Kosior, first secretary of the PCU. "Reorganization" and "purification" in the Ukrainian Academy of Sciences. Half a thousand intellectuals victims of the repression: dead and silenced by terror, deported and some of them fleeing abroad.

1932-3 Stalin and his agents V. Molotov and L. Kaganovich. Holodomor (artificial hunger) to force the collectivization of the peasants. The biggest genocide of the twentieth century: between seven and ten million victims in Ukraine and in regions with Ukrainian ethnic majority. Indiscriminate arrests, trials and deportation of intellectuals.

1933 Pavlo Postishev, first secretary of the PCU. Intellectuals expressing the slightest reference to the horror of artificial hunger are liquidated, even in later years. The persecution of the Church is deepened. Communist officials and writers are taken to suicide.

1934 In a persistent campaign against the bandura (typical musical instrument), around 300 performers (banduristas) are killed when summoned deceptively to a meeting.

1934-41 Destruction of historical, architectural and cultural monuments. Only in Kyiv, 96 churches and more than 150 cultural references, between buildings and archaeological remains, cemeteries, monuments and others, are destroyed in this period.

1937 Massive shooting of writers and intellectuals confined to the Solovky Islands in the White Sea.

1938 Nikita Khruschov, first secretary of the PCU. The Russian language is exclusive and compulsory in schools and institutes of all levels.

1941-4 Soviet and German administration. Second World War. Hundreds of repressed and dead intellectuals.

1944 Secret order of H. Zhukov and L. Beria. "Deportation of the entire Ukrainian population residing in the regions that would have been occupied by the Nazis"

1945 For their opposition to linking the Ukrainian Catholic Church to Russian Orthodoxy, five dignitaries and 500 priests are arrested, tried and sentenced to different penalties. One of them, the Metropolitan Yosyf Slipyj, after 18 years of subsequent suffering in Siberia, was released thanks to the intervention of Pope John XXIII.

1945 Works of art plundered by the German occupation in Ukraine, are reintegrated into Russia.

1946 L.Kaganovich returns as first secretary. Accusations to the intellectual layer of "bourgeois nationalism": consequent arrests and persecutions.

1946-47 Third famine. Hundreds of thousands of victims

1947 Plenary of the Central Committee of the PCU. Provisions "on the danger of Ukrainian nationalism in historiography, art, literature and journalism". A new Ukrainian morphology is sanctioned, bringing it closer to Russian orthography.

1949 The "cancellation" of the Greek-Catholic church is decreed in the pseudo-synod in Mukachiv.

1954 18th session of the PCU. Provision for the transfer of young people as "volunteers" to Siberia and Kazakhstan. Around one hundred thousand young people formed these contingents.

1958 Plenary of the PC of the USSR. Directives providing a more accented turn of education in Russian language.

1961 22nd Congress of the PC of the USSR. The policy of "fusion of peoples" is promulgated with the consequent reinforcement of Russification.

1963 Provision that subordinated all the superior Academies of the different republics to the Academy of Sciences of the USSR.

1964 Leonid Brezhnev replaces N. Khruschov. Intentional fire of the library of the Academy of Sciences of Ukraine.

1965 P. Shelest secretary of the PCU. Wave of arrests of intellectuals, particularly writers. Some are dead.

1970 Official decree providing that all academic dissertations are given in Russian.

1972 Shelest is degraded by "Ukrainian nationalism". Vladimir Scherbytskyj, new secretary of the PCU. Wave of arrests of intellectuals suspected of participating in the edition of the "samvydav" (clandestine literature).

1977 Arrest and subsequent conviction of several members of the Helsinki Accords Support Committee, which acted in contact with its Russian counterpart headed by scientist Andrej Sakharov.

1978 Ministry of Education of Ukraine. "Perfect the Russian language in all educational establishments".

1979 Arrest and condemnation of intellectuals who continue in the following years. Several deaths in forced labor camps.

1983 Provision of the CC of the PC of the USSR on a greater pressure in the teaching of Russian in schools with an economic incentive to teachers of language and literature.

1985 Vasyl Stus dies in a concentration camp. He is considered the most prominent poet of the time.

1986 Time of Mikail Gorbachov. Explosion at the Chornóbyl nuclear power plant. The seriousness of the disaster is silenced in criminal attitude. Thousands of children and adolescents continue for weeks in the area of ​​high atomic radiation.

1989 Provision of the plenary session of the CC of the PC of the USSR reaffirming the Russian language as the national language of the entire Soviet Union: "Law of the languages ​​of the peoples of the USSR"

In 1989, the Parliament of the Ukrainian SSR issued a law declaring the Ukrainian as a "state language". But until today and after more than fifteen years of the Declaration of Independence in 1991, the reactionary forces, even at official levels, put all the obstacles possible so that the Russian language does not lose the preponderance reached.

A slow and gradual improvement is being verified, but even so, between 55 and 75% of all cultural production is currently published in Russian, this covers the media and dissemination. In areas of the east of the country, there are even schools where the Ukrainian language is optional! In return, Russian schools operate normally.

In conclusion: the traces marked by blood and fire over the course of almost three centuries, require several generations to disappear. 

ALEJANDRO CHAM

Bibliografía.
• Istorja Ukrajiny. Mykola Arkas; Poltava; Buenos Aires; 1947
• Primeras víctimas del comunismo. Libro Blanco; Analecta O.S.B.M. Roma; Buenos Aires; 1957
• Historia de Ucrania. Dmytro .Doroshenko; Representación Central Ucrania; Buenos Aires.; 1962
• Historia de Ucrania. Angelina Scheggia; Centro de Estudios Orientales; Madrid; 1963
• Las negras acciones del Kremlin. Libro Blanco; DOBRUS; Buenos Aires; 1966
• Em defesa de uma cultura. Valdemiro Haneiko; Edit. Cobrag; Río de Janeiro; 1974
• Ukrajina i Rosija- u svitli kulturnykh vzayemyn. Petro Holubenko; Instituto de Estudios O. Olzhych; New York-París-Toronto; 1987
• A thousand years of Christianity in Ukraine. Compilación Osyp Zinkewych & Andrew Sorokowski; Smoloskyp Publishers; New York-Baltimore-Toronto; 1988
• Istorija Rusiv. Heorhij Konyns’kyj; Moscú; 1846. Reedición traducida por Iván Drach; Kyiv; 1991
• Narys Istoriji Ukrajiny. Arkadij Zhukovs’kyj - Oryst Subtel’nij; Sociedad Científica T. Shevchenko; Lviv; 1991
• Breve historia de Ucrania. Miguel Wasylyk; U.C.A.ucrania San Clemente Papa; Buenos Aires; 1991

dp